Літературно - мистецька година "Я в веселці засвічуся..."

 Сьогодні в бібліотеці відбулася літературно - мистецька година "Я в веселці засвічуся..." присвячена пам"яті поетеси Ірині Яцурі. Бібліотекар, Щербан Лілія, розповіла присутнім, що 15 травня нашій землячці могло б виповнитися 70 років. Але вона передчасно відійшла у вічність - тихо, як сідає сонце за круг неба літньою порою. Ірина Василівна за фахом - філолог. Працювала вчителем - методистом зарубіжної літератури Пнівської середньої школи. У 1984-го року їй було присвоєно звання "Відмінник народної освіти України" . У 1997 році Ірина Василівна стала членом літературної студії "Бистрінь", що при газеті "Народна Воля". В "Бистріні" шліфувалась її поетична майстерність, а керівник студії Нестор Чир був авторитетом, добрим другом і наставником.

 Ірина Яцура була взірцем працьовитості, відповідальності, сповідувала активну життєву позицію, спішила жити, творити, бути корисною. Плідно працювала в районній філії "Союзу Українок", товариствах "Просвіта", "Гуцульщина", місцевому екологічному клубі "Кедрина".

 У  творчому  доробку Ірини Яцури дві поетичні збірки "Жоржиновий полумінь" (1998) і "Передновок" (2000); книжка філософсько - побутових байок "Байки" (1999); віршовані книжки для дітей "Парашути кульбабок" (1999), "Таїни плаїв смерекових" (1999), "Снопик літа"(2003), "З тополею до сонця помолюсь" (2003), збірник пісень "Фестивальний вогонь" (1999). Вже після смерті вийшла друком книга віршів і прози "Облучка на долоні" в 2006році. А ще недавно вийшла книга Ірини Яцури "Дорога до себе".

 Ірина Яцура відійшла у вічність 13 березня 2004 р. Похована на цвинтарі в Надвірні.

 ЇЇ зірка згасла, але її світло і далі струменить на землю, живе її поетичне, прозове слово, роблячи нас добрішими, мудрішими, шляхетнішими у думках, почуттях, вчинках. На закінчення бібліотекар прочитала декілька поезій Ірини Яцури.