Вшанування жертв голодомору.

"Запали свічку пам"яті"

Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам"ять про всіх полеглих здатні звільнити нас від мороку минулого. Кров мільйонів невинно-померлих українців, які стали жертвами геноциду, стукає  в наші серця і ми зобов"язані зробити все від нас залежне, щоби пам"ять про них завжди була живою для нинішніх та прийдешніх поколінь як символ безсмертя нашого народу. Сьогодні ще живі найстаріші люди, які самі пережили Голодомор і пам"ятають усі його жахи.
У суботу, 26 листопада, жителі нашого села долучилися до заходу Дню пам"яті жерт голодомору. Біля адміністративного будинку викладена виставка та плакати із жертвами голодомору. Розпочалося із хвилини мовчання на вшанування пам"яті жертв геноциду. Галина Легка (директор Народного дому) зачитала вірш, Андрейчук Світлана Петрівна (вчитель історії) надала історичну довідку про роки 1932-1933. Отець Володимир зазначив, що нація стала жертвою страшного злочину, який ніколи не повинен повторитися. Ми маємо усвідомити, що сьогоднішнє населенняУкраїни є нащадками тих, хто вижив у ті страшні часи. Запаливши свічки, всі вирушили до Символічної могили, де відправилася панахида за душі померлих.
Це знак нашої пам"яті. Це святий вогник, який зігріє душі загиблих. Це світло очищення задля нашого майбутнього.

Година духовності

В бібліотеці діє клуб за інтересом "Істина" на релігійну тематику. На кожному засіданні розглядаються та ознайомлюються теми релігійних свят, християнських пісень та теми, які торкаються духовності.
Напередодні свята Собору святого архистратига Михаїла розглянули походження та значення цього свята. Образ святого Михайла уособлює перемогу добра над темними силами. Починаючи від Мономаховичів (1125р.), київські князі вважали Михаїла своїм патроном, зображали його на стародавніх гербах Київа. Символ Михаїла присутній і на головній хоругві часів Богдана Хмельницького та на численних козацьких прапорах.
Також на засіданні обговорили тему: "Як жінці одягатися до церкви, в храм". Служителі церкви роблять акцент на тому, що важлива краса внутрішня, а не зовнішня. Насправді, не маємо права осуджувати когось за виглядом. З іншого боку, те що ми бачимо назовні людини, виявляє її внутрішню сутність, вдачу, характер. Коли йдемо на недільну Літургію - показуємо Богу та людям, що ставимо в центрі свого життя Отця Небесного. Одночасно своєю присутністю і зовнішньою поставою в дусі любові ближнього виявляємо пошану навзаєм одне одному.

Мовний колаж.

"До мови доторкнемось серцем..."

„О слово рідне, хто без тебе я?

Німий жебрак, старцюючий бродяга?

Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,

Прах, купа жалюгідного рам’я…” –

так сказав відомий український поет Дмитро Павличко. 

У середу, 9 листопада, ми відзначаємо День української писемності та мови на честь ушанування пам"яті Преподобного Нестора Літописця.

"Мова - це жива схованка людського духу, його найбагатша скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування", - так писав відомий український письменник Панас Мирний. 

Мова – це одне з багатьох чудес світу. Вона являється тим цінним надбанням нашого буття, тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. У ній сконцентровано всі бажання, надії та сподівання мільйонів людей, що являють собою єдиний народ.

Саме вона – наша мова – втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської.

В бібліотеці  яскравим заходом до свята викладено книжкову  виставку " До мови доторкнемось серцем" та виставку із крилатими висловами українських письменників. Із учнями 4-го класу проведено мовний колаж. На цьому заході бібліотекар розповів, як уникати русизмів у своємі спілкуванні. Також обговорили як правильно вітатися українською. Діти були активні та багато дізналися про правильну вимову на українські мові.