"Я маю в серці те, що не вмирає..."

На україні з"явився поет грандіозного обдарування. Наскільки грандіозного, що сучасникам не вистачило духовних діоптрій, щоб осягнути велич цього поета. Може, тільки, І. Франко зрозумів це тоді, назвавши Лесю Українку "трохи чи не одиноким мужчиною на всю соборну Україну". Народ реалізував себе в трьох геніях, котрі прийшли один за одним - Шевченко, Франко, Леся Українка - і здійснили титанічну роботу  духу, взаємно доповнюючи себе, надолуживши за багато віків і забезпечивши українській літературі майбутнє. Творчість Лесі Українки є великим надбанням не лише української, а й усієї світової ькультури. Її безсмертні твори відомі далеко за межами нашої країни, перекладені на мови народів світу.
Талант Лесі Українки проявився в найрізноманітніших сферах літературної праці - вона була поетом, драматургом, прозаїком, літературним критиком, публіцистом, перекладачем і фольклористом. З Волині винесла вона палку любов до чарівної природи, закоханість у народну пісню, поетичні звичаї, побут, дивовижні повір"я і легенди. Провідною рисою стилю Лесі Українки є романтичний порив. Вона розуміла, що критичний реалізм вже не може задовільнити письменників у їх пошуках відображення нових життєвих явищ. Свою творчість Леся Українка зарахувала до неоромантизму, в якому реалістичне зображення дійсності поєднується з романтичною піднесеністю. Леся Українка виявила себе в поемах і поезіях як співець найтонших людських почуттів.