Виставка-роздум.

Чорнобиль - стихія чи розплата?

"Чорнобильський вітер по душах мете.

Чорнобильський пил на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде.

... Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе памятає. "

                                 О.Матушек

26 квітня 1986 року світ вразила одна з найстрашніших техногенних катастроф – аварія на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. З того трагічного дня минуло вже більше як три десятиліття. Пішли тисячі людей, що допомагали в ліквідації наслідків вибуху... 

Важко здригнувся блок. Пронизливо, розлючено завили сирени. Згасло світло. Тріск, гуркіт, скрегіт металу, моторошний свист пари. Із зруйнованого реактора вихопився в нічне небо велетенський рухливий клубок пари, піднімався вгору і зростав, зростав, заступаючи місяць і зорі над станцією, над містом, над навколишніми селами, полями, лісом, річкою.

Трагедія ця, немов нагадування усім нам. Чорнобиль вдарив по всьому людству, країні, по кожному з нас...

Горе Чорнобиля вже сталося. Воно прогриміло страшно і гучно, щоби увесь світ на нашому прикладі побачив, як в одну мить місто може «зникнути», розвіяне невидимими хвилями смертельної радіації. Як одного дня кожен може втратити усе, що надбав за життя, і перетворитися на вимушеного переселенця ХХІ століття. А скільки ще таких «Чорнобилів» так само мовчазно-тихо «дрімають», мов рукотворні вулкани, які досі ще сплять. Чи не дочекаються й вони свого часу? Чи не повторимо ми цю смертельну помилку знову?

Змінилися часи, змінилися історичні обставини…

Але біль і тривога й досі у серці кожного з нас – реактор смерті не вщухає. Наслідки катастрофи й досі відчутні. Ця трагедія і не обминула наших односельчан, які пішли в ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті. В Цуцилівській сільській бібліотеці викладена виставка-роздум "Чорнобиль - стихія чи розплата". А також представлені художні та документальні книги, в яких описується ця трагедія.